Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Оце так незнайомка… / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Оце так незнайомка…         / проза  / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




Оце так незнайомка… / проза /

1 Ранок… Небо синє й чисте, жодної хмаринки …. Дерева у перших сонячних променях виблискують сріблом… При самій землі росяні трави й квіти переливалися різними відтінками. Автомобіль мчав на великій швидкості …. Дорога стелилася між широких полів в перетинках з посадкою. Марина з батьком їхали з Вінниці додому. Вчора зранку подзвонила їй знайома дівчина, повідомила, що її зарахували в Вінницький медичний коледж , на сестринську справу . Радощам не було меж, давно мріяла стати медсестрою. Хоч і сім`я була й не з бідних, але на інститут вона не мала бажання витрачати час. Якось попередила батьків, - Сім років навчатися, це не для мене, саме молодість, хочеться погуляти, а йти зубрити науки, ні-ні, вибачайте, це не моє. Все це вирішилося одного травневого вечора, ще до екзаменів у школі. Щодо навчання доньки, батьки сперечалися між собою. Батько наполягав на навчанні в інституті, а мати не хотіла надовго віддавати своє єдине чадо. Вважала основне дівчині вдало вийти заміж, а там життя покаже. Хлопці в школі називали її красунею і не дарма, адже вона й насправді мила, вродлива дівчина, до того ж майже завжди весела, вміла до себе привернути увагу. Але дуже самолюбна, мати боялася за її поведінку, дівчина дивувала хитрістю, підступністю, інколи поводилася зухвалою. Занадто цінила свої здібності, вважала себе розумною за співрозмовника, особливо це помічалося при спілкуванні з хлопцями, чи чоловіками. Після клопітливого дня в Вінниці, перекусивши в кафе з майбутніми однокурсниками, вони з батьком до світанку дрімали в автомобілі біля коледжу. На сході ледь - ледь заясніло небо… Батько рукою торкнувся плеча, - Маринко, будемо їхати, вже світає, може до бабці в село заїдемо? Донька, кліпаючи очима й потягуючись відповіла, - Та ми ж домовлялися трохи пізніше їхати, щоб на ставку я скупалася, обіцяв же…. Ти ж вчора з нічної зміни, сьогодні вихідний маєш, куди і чого так занадто поспішати? Вона повернулася на другий бік, щось тихо бурмотіла про себе. Батько кивнув рукою на знак згоди й відкинувшись на сидінні прикрив очі, в бажанні, ще трохи подрімати. 2 Ранковий світанок вигравав різнокольоровими барвами… Перші сонячні промені пробивалися із-за обрію, смужками золотили небо, воно поступово світлішало. Просиналося село… Частіше співали півні, вже й чути ревіння корів і гучне крякання качок… Вадим перескочив через невисокий паркан з штахетів, постукав в вікно, - Олег, підйом ! Відчиняй, це я! Гучно калатнув ланцюг. За мить, до нього, виляючи хвостом, підбіг пес. Він стрибав, лащився, ставав на задні лапи. Хлопець всміхнувся, - Що твій хазяїн, ще дрихне?! Гайда, давай погавкай! Може тоді почує… І знову, вже гучніше постукав в вікно. Злякані в сараї гуси підійняли такий крик, що, аж за вухами лящало. За декілька секунд в вікні з`явилося світло й відразу ж навстіж відчинилося вікно, з нього висунув голову Олег, - О! Це ти Вадиме, що пора йти? То залазь! Зараз підемо…. Я вдома сам, мої погнали на базар в Жмеринку, повезли дещо на продаж. Хлопець почав одягатися і продовжив, - Вчора трохи вислухав мораль від мами, бідкалася, треба було вчора порибалити, була б копійку мала. То я був вимушений пообіцяти, що сьогодні наловимо риби, тож завтра на базар знову хочуть їхати. Добре, що раненько йдемо, думаю клюватиме… Ти черв`яків накопав на мене? Вадим, закинувши ногу на ногу, присів на підвіконня серед горшків з квітами. - Ну звичайно, як завжди. А сестра де? Олег вже складав деякі речі в сумку, - О-о-о, Тані підвезло, дістали путівку в табір відпочинку, в Кам`янець – Подільському зараз. Хай сестра розвіється, сьомий клас, хоче подалі від всіх, щоб поменше опікували. Дзвонить щодня, каже, що їй там добре, подобається . Так, що цього разу хвостика за нами не буде, самі порибалимо. А якщо хтось з дачників раптом з`явиться, чому б не розважитися…. Я взяв приймач, дещо перекусити, пива дві пляшки, чому й не гульнути на радощах… Золотилося небо від перших променів сонця… Щоб не обросити капці, хлопці йшли босоніж, трохи підстрибуючи, немов тікали від холодної роси, м`які трави лоскотали підошви. З одного боку тягнулася посадка, з другого боку широке поле, по ньому виднілися купи скошеного гороху. Веселий переспів пташок підіймав настрій. Настирне бажання якнайшвидше дійти до дороги, що вела до греблі, до ставу. Сонячне проміння дісталося березового гаю, що на пагорбі. Ніжне зелене листя молодих дерев виблискувало, переливаючись змінювало колір то на світліший, то ледь помітно темніший.. Свіжий запах трав і аромат квітів наповнював дихання, приємна прохолода пестила обличчя. Здалеку чути спів цвіркуна, а зовсім близько, одна за другою, в тихій воді ставу кумкали жаби. Дорога на греблі встелена вапняною мукою, по центру деінде стелиться кучерявий спориш. По одну сторону греблі, до ставу лежать величезні бетоні плити, тут і зупиняються відпочивальники, чи то порибалити, чи скупатися. В легкому тумані дрімав широкий став… З другої сторони загороджений трав`янистим пагорбом та кількома листяними деревами й пишними шовковицями. За деревами виднілися дахи дачних будинків. По другу сторону греблі в ряд тягнулися пишні кущі шипшини і розложисті високі трави. Течія річки тягнулася доволі вузьким рівчаком, вздовж якого росло пишне зілля і очерет. Біля двох старих крислатих верб виднілися два водоймища, розділені широкою смужкою низького зеленого зілля. Саме тут, подалі від відпочиваючих, любили хлопці рибалити, адже риба любить тишу. Інколи, якщо більше з рибаків нікого не було, наносивши сухих старих гілляк з березового гаю, палили вогнище . І час від часу перебігаючи дорогу, закидали вудочки в став, по черзі наглядали, чи клює риба. Вони підходили до свого місця, біля ставу нікого, лише трохи подалі від них, поважно ходив лелека. Він то підіймав голову, то опускав, як охоронець, спостерігав, що діється навколо. Вадим і Олег щойно закінчили одинадцятий клас. Хлопці спортивної статури, майже однакові за зростом. Вадим смуглястий, охайно підстрижений, чорнявий, з карими очима. А Олег білявий, з ясними смарагдовими очима. Хоча були вони зовсім різні та їх в селі називали братами. Хлопці жили недалеко один від одного, дружили з самого дитинства. Про них казали - « просто нерозлийвода». Не гаючи часу, хлопці розставили сітки в водоймища й відразу пішли до ставу. За п`ять хвилин поплавки плавали на воді. Олег дістав півлітрову скляну банку, в ній виднілося м`ясо, - Ну, що, хай ловиться рибка, а ми давай перекусимо домашньої тушонки, ще огірочки є. А трохи пізніше побалуємося холодненьким пивцем,. Я пляшки поставив в воду…. Вадим зі своєї сумки дістав бутерброди з ковбасою, помідори, яйця й хліб, усміхнено до Олега - Я й справді проголодався, от що робить ранкова прогулянка. Молоде тіло вже хоче поповнитися калоріями… Приступимо… Пройшло пару годин… Небо зовсім безхмарне …. Сонце, не дивлячись на ранковий час, добре пригрівало. Від подиху вітру вода злегка рябила, переливалася голубим і зеленкуватим кольором. Риба в ставку, то далі, то зовсім близько виринає з води і знову зникає. Доволі не маленький целофановий пакет з рибою, вже гойдався в воді. А хлопці, знявши верхній одяг, напівлежачи насолоджувалися пивом. І слухали приймач, працювала радіостанція «Наше радіо». Олег товкнув рукою Вадима, - Може гучно? Зроби тихіше, ще рибу налякаємо. Оце ще раз з сіток рибу заберемо та й досить. Сьогодні нам підвезло, і клює добре, і більше немає нікого… Ми , як господарі тут і щось дачників не видно… Вадим підтримав розмову, - Та сьогодні ж робочий день, напевно на вихідні було цих відпочивальників, як мурах. Бачиш скільки пляшок та пакетів валяється вздовж дороги і он там, в траві… Ото свинота! За декілька хвилин, увагу хлопців привернуло гудіння автомобіля. Далеко від них, на початку дороги, зупинився БУС, з нього вийшла молодь. В одного з хлопців через плече висіла гітара. БУС від`їхав по обіч дороги, поміж високу траву і заглухнув. Нерозбірливо чулися голоси, один із хлопців вирвався йти першим, махав рукою в сторону березового гаю, за ним гуськом прямували інші. Вадим з Олегом переглянули і водночас розсміялися. Олег кліпав очима, його уста скривилися, хитнув головою, - Про вовка промовка. Розважаються…. Напевно з міста приїхали. Привернувши до них свою увагу, відразу помітили зі сторони дач двох чоловіків, які прямували до греблі.. Вадим рукою пригладив волосся на голові, почухав за вухом, - Треба поспішати… Нам свідків не треба. Хоча здається вони з вудочками, то напевно до ставу, бачиш є бажаючих порибалити. 3 Хлопці вичікували час, щоб витягнути рибу з сіток та згодом скупатися і повертатися додому. Раптом із - за пагорба показався червоний автомобіль, на невеликій швидкості під`їжджав до ставу. - Добре, що далеченько від нас, - помітив Вадим. Йдемо рибу заберемо, щоб менше нас бачили. Бачиш і не вихідний та літо, канікули, люди їдуть відпочити…. Марина хитро примружувала очі, ледь помітно всміхнулася до батька, - Тату, передаси привіт бабусі й діду. А я, тим часом, скупаюся, вода зранку тепленька. Бачиш, на деревах листя не ворушиться, вітру немає, напевно буде гарний день. Вадим з Олегом поспіхом складали речі в сумки, мали намір скупатися. Коли почули, як майже навпроти них зупинився той самий червоний автомобіль. Хлопці цього не очікували…. Олег кивнув рукою, - Дивися…. Аж сюди приперлися…. Чи місця мало… Хай риба побуде в воді, я накрию футболкою.. З автомобіля вийшла молода струнка дівчина. Хлопці збентежено позирали один на одного… Олег легенько свиснув, косив очі в сторону Марини. Особливо привернули увагу її красиві ноги і розстебнутий літній халат в ромашках, він так пасував їй. Обоє витріщилися на неї , аж очі вилазили з орбіт, коли помітили помаранчевий купальник, який виднівся між полами халату. Як заворожені, оглядали , їли її очима…. Біляве волосся ледь – ледь прикривало плечі, вуста – колір спілої вишні. Великі красиві смарагдові очі кинули до них погляд. За мить Марина кивнула батькові рукою і закрила двері. Автомобіль розвернувся і швидко поїхав назад. Вона в одній руці тримала пакет, другою рукою притримувала полу халата, прямувала до них. Хлопці, як обпечені зірвалися з місця, на якусь мить оторопіли, жоден із них не наважився сказати бодай якесь слово. Її пухкенькі щічки поступово рум`яніли, коли вона прискіпливим, оцінюючим поглядом зміряла хлопців з ніг до голови. З усмішкою на обличчі розгойдала пакет і кинула собі під ноги. Її поведінка вразила хлопців, кожен подумав, цікаво, ми хіба знайомі? Скидаючи з себе халат, мелодійно, дзвінким голосом запитала, - Привіт! Ну, як водичка? Хлопців наче хто окропом облив, одночасно почервоніли, побачивши її в купальнику. Ліфчик купальника був замалий для її пухкеньких грудей, здавалося, що ось – ось просто виваляться. Красивий стан, ніжне молоде тіло притягувало погляд, як не помітити маленький трикутник купальника, що приховував нижнє сокровенне місце. Здавалося дівчина хотіла протягнути час. Не поспішаючи, складала халат й одночасно, немов робила виклик, кидала лукавий погляд, то на Вадима,то на Олега. А потім різко розвернулася до річки, в очах веселики, демонстративно прикрила ротика, наче позіхнула від нудьги й різко жбурнула халат на пакет. За мить по дорозі проїхав мотоцикл, привів хлопців до тями, в один голос привіталися, - Привіт! Вадим вкотре зміряв поглядом дівчину, коли вона підійшла до води. Сонячні промені падали їй на красиві ноги і між ними, відчуття жару в тілі, відразу з розгону кинувся у воду. Не думаючи, за ним поспішив Олег. Дівчина, потерши руки, поглянула на речі, що лежали на бетонній плиті. Увагу привернула розстелена сіра футболка, що лежала на камінні, дуже близько до води. Вона підхопила рукою футболку й голосно сказала, - О, ще трохи і в воді буде…. Від здивування округлилися очі, коли побачила два пакети з доволі величенькими карасями, відкопилила нижню губу, - Ух! Оце уловчик! Озираючись на всі сторони, швидко накрила пакети з рибою. Хлопці стрімко пливли від берега. Вона ж , примітивши, що пливуть не озираючись, всміхнулася й про себе, - Не бачили, от і добре…. Гарненько порибалили, молодці!. Й відразу направилася в воду. Йшла повільно, ногами відштовхувала від себе воду, декілька раз нахилялася, набирала воду в долоні й хлюпала собі на плечі. Вода приємно сповила тіло по самі груди. Легким рухом руки закрутила волосся під резинку, задоволена шубовснулася в воду, як подалі від берега. Хлопці пропливши метрів сто, трималися на воді. Розчервонілий Вадим дивився на Олега, - Ти її знаєш? Той у відповідь крутнув головою, - Та ні вона не наша і в таборі відпочинку теж такої не бачив. - А може це з дачників хтось, – розводячи рукою в воді сказав Вадим. І дразливо продовжив, - Але ж гарна! Сексуальна така! А бачив перси які! Немов дві груші, ото б доторкнутися рукою, відчути ніжність, тепло, торкнутися губами … Олег сердито з усієї сили правою рукою вдарив по воді в сторону друга, - Так, замовкни, підкидаєш в вогонь дрова ! Хай гарячка в нас відійде, охолонемо трохи… Обличчя Вадима світилося від феєричних думок, наче попав промінь сонця, примружував очі і продовжив, - А може познайомимося? Така довгонога красуня! Що скажеш? Чи може вже додому будемо збиратися? - Зачекай, не гони коні, повернемося, а там буде видно, - занурюючись в воду відповів Олег. Марина не наважилася пливти до хлопців, хто знає,що за одні, може в них мухи в голові. Плавала, примружувала очі від сонця і інколи хитро з усмішкою позирала в сторону хлопців. А вони мабуть таки нічого… Напевно місцеві рибалки, видно без автомобіля, а можливо за ними хтось має приїхати, копошилися думки в голові. Наче про щось замислившись посміхнулася, лягла на спину, розставивши руки і ноги лежала на воді. Зовсім поряд плескіт води, привернув її увагу, хлопці підійшли близько. Вона відразу стала на ноги й ледь підійнявши голову вверх поспішила на берег, вони повільно йшли слідом за нею. Вадим підморгнув Олегу, вирішив поспілкуватися з дівчиною, - А погода класна сьогодні, водичка тепла… А тобі як? - Так! Гарна водичка й чудовий день! Це, що привід до знайомства? - запитала Марина. Хлопці розстелили великий махровий рушник, лягли на нього ниць, позирали один на одного. Майже поруч Марина розстеляла свій рушник, - А ви так, нічого собі - горобчики, можна й познайомитися та чи варто, я не місцева. Так собі, залітна пташка і все. Гадаю хоч земля і кругла, але навряд чи колись здибаємося. Дівчина лягла на рушник спиною, розставивши руки в різні сторони, - А ви добре плаваєте! Так швидко, я так не вмію… Хлопці переглянулися…. Вадим встав, кивнув рукою до ставка, - А хочеш я тобі лілій, отих, білих принесу. - Так вони ж далеко, - мило посміхнулася дівчина й продовжила, - Прямо отакі сміливі? В пакеті задзвонив телефон, зазвучала музика, за мить дівчина витягла його і відійшла в сторону. Хлопці тільки й почули , - » А чому так швидко? Ну добре тату, добре! » Олег ліг на спину, закинув ногу на ногу, дивився в блакитне небо, - А давайте всі зараз попливемо, он туди, під пагорб, це недалеко. Сама вибереш, яку душа побажає, може жовту захочеш… Ми тебе підтримаємо, чи ти боягузка,не наважишся з нами пливти? Запала тиша… Марина присіла склавши під себе ноги, ледь прихилившись, надавлювала кнопки в телефоні. Вадим намагався не дивитися на її груди та погляд сам прилипав, як та оса до меду. Олег помітивши торкнувся його руки, - То, що, як ні, то ми мабуть будемо додому повертатися. Дівчина поклала телефон в пакет і до хлопців, - А, що слабо? Здрейфили! Я так і повірила, що ви так далеко попливете. Вадим пхикнув, - Нікому не слабо! Давай Олег покажемо їй, як наші плавають. Вони з розгону кинулися в річку, кілька раз пониряли, а потім швидко попливли в сторону лілій. З кілька хвилин по дорозі їхав червоний автомобіль. Марина знала, що це їде батько. Вона поспіхом у свій пакет всунула один пакет з рибою, саме з тією рибою,що наловили хлопці. Позирнула на хлопців, ті вже майже допливли до лілій. Рукою з волосся зняла резинку і махнувши рукою, пробурчала, -У одного забрала, а в другого ні, так не чесно. Хай знають наших, міських… Хай запам`ятають незнайомку. І прикривши халатом другий пакет з рибою, взяла в руку, - Важкувато, але нічого…. Ту футболку,що була зверху риби, поспіхом розстелила на камінець, подумки тішилася, нехай відразу не побачать, ото буде сюрприз. Перевалюючись з ноги на ногу, поспішила до автомобіля, батько вже розвернувся і під`їхав до неї, через вікно здивовано запитав, - Ти, щось несеш чи, що? - Це хлопці пригостили, гарних карасиків наловили. Такі щедрі, тож не відмовлюся. Юшки наваримо, тут і на тараньку до пивця досить, кажуть сьогодні добре клювало. Вадим з Олегом, набравши в руку по кілька лілій, саме розвернулися пливти назад, коли побачили, як дівчина сідала в автомобіль. За мить під колесами різко здійнялася пилюка. Автомобіль набирав швидкість,тихий гул розстелявся над річкою,топився в ній… Вадим здивовано до Олега, - Ти подивися, навіть не дочекалася, покидаймо ці лілії, до чого вони тепер… Гайда, повертаємося до берега. - От трясця, навіть не познайомилися. Але ж красива, - майже кричав Олег. Хлопці подалі від себе відкинули лілії і намагалися якнайшвидше добратися до берега. Часто переводячи подихи, нарешті попадали на рушник. Олег хіхікнув й голосно, - От два дурні. Така рибка, ну красуня, може з містечка, здається роками така ж , як і ми. Хоча б ім`я дізналися, чи номер телефону взяли, от два турки, була рибка в сітці та втекла.. Декілька хвилин відпочинку й хлопці збиралися додому. Вадим підскакуючи на одній нозі, одягав штани й до Олега, - Поклади рушник в сумку і давай в темні пакети заховаємо рибу, нащо, щоб всі бачили та заздрили нашому улову. Нічого не помічаючи, підхопив свою футболку, очі застигли від подиву, чоло покрилося потом, язик прикипів до піднебіння. Ледве видавив з себе, - Олег подивися сюди…. Хлопець,не звертаючи уваги на обличчя, згинаючись до сумки, весело запитав, - І що там нового я не бачив? Від побаченого, здивовано кліпав очима. Не міг повірити, все це сприйняти, на обличчі почервонів, мов варений рак. З силою, долонею стукнув себе по лобі й голосно, - От телепні! Оце так краля! Оце так довгонога красуня! Оце так незнайомка! серпень2019р.

ID: 844919
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.08.2019 15:44:15
© дата внесення змiн: 13.08.2019 16:23:13
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 15 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., fialka@, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., dashavsky, Надія Башинська, Ганна Верес, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Valentyna_S, Катерина Собова, СОЛНЕЧНАЯ
Прочитаний усіма відвідувачами (116)
В тому числі авторами сайту (27) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Чудовий твір :змістовний , цікава тематика і є над чим помислити . 12 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 22 22 21
 
YarSlav 2018, 22.08.2019 - 07:18
apple give_rose hi 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар YarSlav 2018, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 23 21 22 22
 
Любов Іванова, 18.08.2019 - 14:56
biggrin biggrin biggrin biggrin 12 12 Повчальна історія!!!Краса дівоча здатна розвіяти увагу... biggrin biggrin biggrin apple sty101 love03 love03 love03 clap sp
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Любочко! Рада,що сподобалася проза. Успіхів Вам! give_rose 21 22 22
 
Віктор Варварич, 15.08.2019 - 05:25
Дуже гарно! 16 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Віктор Варварич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21 22 22
 
СОЛНЕЧНАЯ, 15.08.2019 - 00:12
Ниночка, спасибо Вам за такой интересный рассказ!!!))) 12 16
Мне очень понравилось описание природы,которое дало возможность мне - всё понюхать,увидеть,послушать ...и просто-насладиться такой необычайно-красивой картиной утра на реке...тишиной...,даже показалось ощутила привкус травы,похожей на полынь,с горчинкой... с другими пряными луговыми травами и осокой на вдыхаемый,(мысленно)мной запах!...Правда...)
Вы так искустно описываете...,просто прелесть.)
Очень понравился сам рассказ.) Я вернувшись в детство,вспомнила подростковый возраст и вытекающие из него мысли...,поступки...)) Очень поучительная история вышла.Так жизненно,приятно?..)
Даже и сомнения не осталось по прочтении рассказа,что этого всёго- могло бы и не быть на самом деле..)) А эта зеркальная переливающаяся солнечными зайчиками утренняя гладь реки?)...
Спасибо Вам,милая,за прекрасный тёплый и интересный рассказ,который помогает окунуться в другой мир - МИР МОЕГО ДЕТСТВА!!!))
12 12 12 16 16 16 16 16 16 16 22 22 give_rose 23 32 39 39 42 42 43 sp cup sty101 love icon_flower curtsey spruce_up 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар СОЛНЕЧНАЯ, 01.01.1970 - 03:00
Я очень рада,что рассказ понравился. О! Молодость столько мгновений в ней прекрасных,,, Ну о поступках иногда напрасных,лишь вспомним и слегка улыбаемся...Словно с прошедшим снова встречаемся...И на душе тепло и приятно... А ведь что было,видать не напрасно... biggrin give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
СОЛНЕЧНАЯ відповів на коментар СОЛНЕЧНАЯ, 15.08.2019 - 12:19
Это правда,Ниночка!)))
А иногда и стыдно за свои поступки бывает и смешно,неловко...,ну слава Богу,что они по-детски не опасны и ироничны..)
Но,когда в воспоминании прибываешь "там",то конечно же и чувства восстанавливаются в памяти именно"те",что были в то время и в тот час..)
Спасибо Вам,Ниночка за приятный экскурс в прошлое..)
Я обязательно прочитаю и другие Ваши жизненные интересные истории,заинтриговали меня своим творчеством..))
16 16 23 give_rose 22 22 sty101 flowers
 
Ніна Незламна відповів на коментар СОЛНЕЧНАЯ, 01.01.1970 - 03:00
Буду рада Танюша! Успехов Вам и вдохновения! give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
СОЛНЕЧНАЯ відповів на коментар СОЛНЕЧНАЯ, 15.08.2019 - 13:31
Спасибо,)) И Вам !))
16 16 give_rose 23 ros writer tender
 
Ніна Незламна відповів на коментар СОЛНЕЧНАЯ, 01.01.1970 - 03:00
Навзаєм Танюшо! give_rose give_rose give_rose
 
Маг Грінчук, 14.08.2019 - 22:10
12 12 12 16 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 22 22 21
 
Капелька, 14.08.2019 - 20:07
12 shr Чудова проза, в якій так чітко розкриваються характери і вчинки! Майстерно все в ній сказано!
16 icon_flower 21 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Ніночко! Як завжди ваша проза неперевершена!!! Насолодилася читаючи!!! 12 16 16 give_rose shr shr give_rose 22 22 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Танічко! give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
Надія Башинська, 14.08.2019 - 08:01
12 16 12 16 12 Хлопці собі ще рибки наловлять. А Маринку ще хтось провчить! 39 42 39 42 Головне,щоб молодь, яка буде читати, зробила правильні висновки! А тут є чому повчитися! Дуже сильний твір. 23 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Надійко! give_rose 21 22 22
 
Гарна проза . Змістовна та й повчальна . 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко! give_rose 22 22
 
Ганна Верес, 13.08.2019 - 23:47
Ніночко, Ви справжнісінький талант! Дякую за насолоду. 12 12 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Аню! give_rose 22 22 21
 
12 О тепер дівчата хитрющі, більш практичні, так що хлопцям не треба гави ловити. Гарна проза, повчальна. 16 give_rose pardon
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Так ,росте покоління,не з трусливих... give_rose 22 22 21
 
Ірин Ка, 13.08.2019 - 23:15
Хлопці рибу ловили, а впіймалися самі biggrin smile 12 12
Дуже цікаво! 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дяку! На жаль і таке в житті буває...Комусь буде наука... give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Нові твори