Прочитала нещодавно ліричний вірш
Навiщо менi панi без минулого?
Миклош Форма
...Навiщо менi панi без минулого?
Безгрішна, без страждань, без каяття?
Яка вночі коханого заснулого
не бачила ні разу за життя?
Яка на самоті не змерзла вдосвіта?
Яка не пережила: «Прощавай!»?
Яка не слізьми вмилася, а росами,
бо так її навчив книжковий рай?
Я хочу ту, що не була іконою.
Я хочу ту, що виносила біль.
Що встигла бути білою вороною.
І зустрічати йшла крізь заметіль...
і... не написати щось подібне НЕ ЗМОГЛА...
Мене аж розривало зі середини ;-))))!
Уявила себе вільною жінкою, (Господи, відведи!),
що перебуває у пошуку другої половинки...
На Ваш суд подаю те, що мені намарилося...
Комусь потрібний, мабуть, нецілований,
Без шлейфу пережитого колись,
Що судить про жінок лиш за розмовами,
Що не благав ніколи:"Повернись..."
Що не стелив коханій жінці постіль
І на вокзалі не чекав добу,
І не кохав аж двадцять років поспіль
Заміжню жінку, на котру — табу...
Навіщо мені хлопець нецілований?..
Життя його хай "спробує на зуб".
Хай зрадами він буде загартований,
Прийде до мене після болю й згуб.
Щоб все було у нас надалі порівну,
Бо і у мене — чималий багаж...
Підемо далі ми удвох під зорями
І світ увесь навколо буде НАШ!
А чому у Вас така асоціація? Як на мене — просто варіація на тему... 
аніж лінивого, старого д о г а!
