Ти відрікся.
Наче й ніколи не знав
і не чув, і не бачив.
Ніколи.
Що ж, я відчувала, що буде так:
веселий непретензійний жарт.
Бачила, що ти переступиш через усе,
Що кохання для тебе не головне,
І що буревій всі почуття твої забере,
всі наші мрії…
А мені залишить лиш аркуш твого листа:
«Твій…»
Вітер розвіяв…
(Альона Хомко, 2019 р.)
