Вийди, Сонце, – просять птахи, – зігрій наші крила.
Бо зима лютує грізна, бо у зими – сила.
Ми чекаєм світла ранку у темряві ночі,
Твоє сяйво несе радість, лиш заглянеш в очі.
Відступи, морозе лютий, не лякай пташину.
Ти скував нам криленята – ми усі загинем.
Не летіть, сніги колючі, не дми, хуртовино,
Не ховайте від нас зернятка і грона калини.
Не заковуйте льодами стави у негоду,
Щоб було нам де попити біля річки-броду.
Не зустрінуть тоді весну наші пташенята,
Не піднімуться у небо пісню співати.
Просять бідні пташенята, та зима не чує.
То вітрами, то морозами щоденно бушує.
А ви, люди милосердні, добрішими станьте
В годівнички для пташок зернятка складайте.
Наливайте їм водички теплої в горнятко,
Хай погріється хоч трішки слабке пташенятко.
А вони про вашу долю навесні подбають –
Дзвінку пісню вам на радість в гаю заспівають.
25.01.2019
