З очей своїх, здійнявши тінь,
Побачив простір, велич неба,
У нім безмежну диво-синь.
Щастя, як щастя людям треба.
Та я питаю лиш одне,
У чім його стійка основа?
Чи може це, щось неземне?
Чи в коріниться рідна мова?
Хтось бачить щастя у вині,
В тумані паморочної ночі,
У тім невичерпнім багні
Й відкрити неспроможний очі.
Для когось щастя – статки, гроші
Здобуті на людській крові.
І вілли, й яхти найдорожчі,
І план наживи в голові.
А я хворію лиш за словом,
Отим що в спадщину дано,
За українську рідну мову,
Мані за це – не все одно.
І буду я тоді щасливим,
Коли в собі здолаємо рабів,
І бурі зборемо, і зливи,
За те, щоб кожен вільним жив.
У цім я бачу своє щастя,
Бо Україна в нас одна,
І Томос даний, мов причастя…
У волі – щастя таїна!
21.04.2019 р.
