Горіла свічка на вікні
І віск задумливо стікав,
Сидів метелик на стіні
Здалека вогник споглядав.
Свіча тремтіла в самоті
Під гуготіння із щілин,
Таємне світло в чорноті,
Уся із воскових краплин.
Він так хотів її тепла,
Польоту в прірву золоту,
Хотів її палкі вуста,
Її безмежну чистоту.
Побачив мрію у вогні,
Сміливо крила розгортав,
Свіча згиналась на вікні,
А він секунди доживав...
Ще мить і він уже летів,
Знов пусто стало на стіні...
І свічка згасла...він згорів,
Лишився попілом в імлі.
***