Пекуче сонце - ніжні промені свої подарувало
А небеса подарували глибину й блакить
Я чув як твоє серце радісно співало
Я дякую за казку, за неповторну мить
Твоє вбрання, мов зорями вночі ясніло
Троянд мільйони аромат я відчував
Твій дотик - і душа завмерла та зімліла
В очах невидимий вогонь палав
Чи можна доторнутися до сонця й далі жити?
Чи можна небеса тримати у руці?
Чи можна у вогні горіти та радіти?
Все це даруєш дивовижна ти!