Там де час мій колись колисали роки,
Де у снах я літала мов пташка легка.
Де блукали найперші натхнення стежки,
І виводила вірші дитяча рука.
Там все інше було! Там усе не таке!
Там старезна верба розмовляла зі мною.
І здавалося небо блакитне близьке,
Лиш підстрибни уверх і дістанеш рукою.
Світ химерних істот, і великих надій,
Де мізерними всі нам були перешкоди.
І наївної віри у здійснення мрій.
Світ, що кликав щодня у нові нас пригоди.
Пролетіло усе наче кадри кіно.
Наче кадри, які неможливо спинити…
Як було це давно, як недавно було…
Найчарівніший час, коли ми були діти…
