Зайшов я до куми,
Запросила в гості:
- Не виділись давно ми,
Щось ломає кості.
Чи якась страшна хвороба,
Можливо "зглаз" людський.
Тіло б"є якась озноба,
Любий куме, пригорни.
Наблизився до куми,
Аромат ударив в ніс.
Швидко спальню відчинив,
Взяв на руки і поніс.
Вміло одяг роздягли,
На ліжко перебралися.
Хтось постукав до куми,
Ніяк не сподівалися.
Дуже гупало у двері,
Барабанило по вікнах.
Оцінити той критерій,
Було так потрібно.
Я заліз під ліжко,
Тісно там мені було.
Усміхнулась Тома ніжно,
Рахував себе козлом.
Кума двері відчинила,
Одягла халат на плечі.
- Ви удвох? - кричить дружина-
Склали план до втечі?
Куму за патли потягла,
Звалила у прихожій.
Роздягла ту догола,
То Ви кума "в охоті"?
Задоволю Вас у мить,
Провчу сільску дурепу.
- Рятуйте люди! - та кричить-
Прошу, кума, не треба!
Так Галина розійшлася,
На Тому верхи сіла.
Сила десь така взялася,
Синці ставила уміло.
Доки билися жінки,
В трусах через вікно.
По городах, навпрямки,
Мчав, як теє НЛО.
Довго я тоді хворів,
Невже хвороба та страшна?
Стрес завеликий переніс,
І склалася історія смішна.
І варто оце було за цього боягуза рвати патли одна одній? Сіли б утрьох, випили б за кохання - і ділу кінець! Валечко, чудова ситуація для гумору! Ви - молодець!
