його зморені внутрішні звірі,
її ввічливі награні рухи,
їм обом буде з лишком по вірі,
попри тиші нервову задуху_
сухоребра, всезнаюча жриця,
фосфор посмішок муз шаблезубих,
відшукали бо голку в копиці_
так лиш янголи мертвих голублять_
сірий ранок / пуста шахівниця,
снів уламки мигтять, наче крига,
синхронічних прозрінь блискавиці,
спільних марень дочитана книга_
його внутрішні звірі скрегочуть,
вона мовчки чатує на хибу_
на плечах - попіл п’яної ночі,
чорний птах чи не в кров лущить шибу_