Проходять ранки, минають ночі
І день за днем, як човен той пливе
А хотілося більше дивитись позаочі
Та краще пізнати самого себе
Але закриті мої очі
І човен той мене не жде
Із ранку сонце й місяць щоночі
Так вічність життя вперед жене
А я та вічний мандрівник схожі
І в надії, що сонце знову зійде
Рахує зорі він свої щоночі
Як я ті очі, що вдень бачили мене
