/ на фоні ідеї твору Олекси Удайка
"Місяць кровавий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
"Кровавцю наш, о, дай нам ті паролі,
Щоб увійти в параметри нові!" /
***
Сильну дитину мати важко народжує
Потуги болісні,крики і біль...
Маса випробувань від самого народження...
Життя ж -як та нива -не чарівна купіль...
Стигнуть зернята,добром наливаються...
Є серед них і плеве́ли пусті...
В росах і сонці щоденно купаються...
Та всі деньочки у них не прості...
Кра́дуть зерно гризуни ненаситнії,
Топчуть безжалісно ,портять і рвуть...
Тільки достигло воно- то голоднії...
Косять і косять...Закінчилась ...суть...
Де ж той Коса́р,що керує процесами?
Й бачить й слідкує,як зерня росте...
Чекаймо Його із дивами й чуде́сами...
Щоби потішити зерня просте…
Участь одна ж,всім одна уготована –
Нива пожнеться- хоч стій,а хоч скач…
Потім новенькі зернята- готові вже…
Впасти на ґрунт ,щоб рости ,вже спішать…
Новії зерна- стари́х то продовження,
В світі у всьому –циклічність …чомусь…
В крові-народження,в зернях-розмноження…
Ключ від паролей шукаю…Томлюсь…
21.01.2019р.
Гарний вірш!
Одна зернина проросша на землі- то є її дитина
І важко йти їй по житті,хоча і є родина...
Та світ такий жорстокий став, що доля подарує?
Мабуть..Купу випробувань,цей вік давно лютує...
Успіхів Вам!
Ну й Малола, ну й Валола... Ключі-паролі всі - в шпагатику!))) 
намагатимуся! 
