Зачарувала серце птаха зранку,
У заметіль співала знов пісні!
Мов закликала під вікном веснянку,
Чи то будила, квіти весняні
А як душею птаха та дзвеніла!...
Немов бажала серце роздарить
Та зла рука зловить її посміла -
У клітку золочену посадить.
І птаха раптом в клітці засмутилась
Уже тепло, а в серденьку – зима.
Душею птаха весноньку любила
Весни ж у клітці не було й нема!
Пусти скоріш на волю, горду птицю!
Пусти її додому у сади!
Та не шукай у клітці щастя й правди!
У серці вільнім - силу віднайди!
Той спів весняний серце розтривожив
Калиноньку він сонцем зігрівав,
Немов серед заметів хтось веселу
На лірі пісню про кохання грав.
Зачарувала душу птаха зранку,
У заметіль співала знов пісні!
Чи закликала під вікном веснянку,
Чи то будила, квіти чарівні?
Анфіса Букреєва-Стефко