Ви знаєте, люди збідніли
У такому "простому" понятті душа!
І цій бідності немає жодної міри,
Немає ні виправдання, ні співчуття.
Можливо, серце — це всього лише орган,
Можливо, сльози просто солона вода,
І ліпше ростити в собі лише погань,
Без краплі любові й людського тепла!?
Чому обійняти — це зараз так складно,
А щире "пробачте" — вимираючий вид?!
Всі висміюють нерішучість і безпорадність,
Хоча таким можна назвати весь світ!!
А якщо посміхнутись собі просто так,
То одразу ж подумають: "Якийсь божевільний!"
А не те, що це просто радості знак,
Який нині в суспільстві рідкісно-цінний!
А друга можна сьогодні зрівняти із ворогом,
Та й той не настільки дволикий...
Всі відносини нині посипані порохом,
Одна і́скра і ти уже вбитий!
