Волонтеру АТО
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Дороги, дороги, дороги..
В АТО: і туди і назад..
На серці постійно тривоги,
Жене їх удаль листопад.
Чекають на сході там хлопці -
Скоріш оминути б пости..
Смаколики пахнуть в коробці,
Листівки поклала туди.
Там бронежилети потрібні
І ліки, і вата, і спирт.
Везе запчастини ім дрібні,
В аптечці для ранених бинт.
Стріляють попереду з градів –
Ці звуки вже чути здаля,
Та тільки рідненьких не зрадить,
Вмивається кров'ю земля.
Бійцям знов сьогодні прийдеться
На себе прийняти удар.
Чиєсь знов життя обірветься –
Залишиться в серці тягар.
Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.
Льоню, я їй хочу збірку вислати і цим зробити хоч щось для неї особисто. Це дуже чуйна, відважна і енергійна жінка. В 14 році, як почала возити на передову хлопцям продукти і одяг, то до цієї пори не спиняється. Весь час в дорозі.. Дякую!
