30 листопада в місті Золочів відбулися фестини під кодовою назвою «НАШІ». Чомусь мені нагадався рядочок з пісні гурту «Тартак»: «Всі наші – на дачі, але я не з ними. Я запрошую тебе на гостини.» Практично співзвучно, але трішки не так. Розпочну спочатку з мінусів чи то радше речей, які потрібно допрацювати, а далі візьмусь за плюси.
Моніторивши інтернет, чудово розумів, що з рекламою заходу будуть проблеми. Тому взявся спамити золочівські групи в інтернеті. Поінформованість місцевого населення таки храмала, як кривенька качечка з української народної казки. Попри все я вірю в те, що перетворення качечки із часом відбудеться. Я не зауважив афішок та банерів, але попри це була присутня місцева інтелігенція та засоби масової інформації.
Останнім часом вловлюю себе на тому, що спочатку говорю про негативні речі, а далі вже й про те, що змушує мене посміхатися та викликає позитивні емоції. Не маю на меті нікого образити, але не люблю змальовувати все в надзвичайно позитивному світлі.
Особисто мене дуже потішила команда людей, які вранці відправилися в мандрівку. Завдяки пані Любі Хомчак в одному мікроавтобусі зібралося багато цікавих та творчих, не побоюсь цього слова, особистостей. Перелічу для вас тут усіх присутніх: Марія Чумарна, Ярослава Павличко, Катерина Немира, Наталія Матолінець, Анна Хома, Наталія Гурницька, Віра Олеш та Ольга Береза. Не знаю, як звати нашого водія мікроавтобуса, але не рідко такі люди, залишаються безіменними подвижниками спільної справи. Взагалі від кожного із нас залежить результат.
Звісно, що без підтримки місцевих золочівських людей з великої букви нічого б не було. Тут було б доречно згадати про Ольгу Кіс, а вона вже краще знає список тих, які разом з нею працювали над зустрічами в закладах освіти та над проведенням першої Книжкової Толоки в Золочеві.
Особистим моїм спостереженням є таки те, що активно були долучені бібліотекарі.
Мені надзвичайно подобається спілкуватися з розумними та цікавими людьми. Безцінним є обмін досвідом та думками в творчому середовищі. Особливо тоді, коли прислухаються до думки молодих. Тут я говорю про себе і Наталю Матолінець.
У Золочові відбувся діалог поколінь, а це таки крок у майбутнє.
До зустрічі на наступній Книжковій Толоці, яка, надіюся, відбудеться в найближчому майбутньому.
