Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: ВИШИТА СОРОЧКА (казка) - ВІРШ


Крилата: ВИШИТА СОРОЧКА (казка) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 5

Пошук


Перевірка розміру




ВИШИТА СОРОЧКА (казка)

У князя Ярослава та княгині Ольги народився хлопчик – первісток. Мама хотіла його назвати Святополком, а тато – Мстиславом. Стали вони за обідом сперечатись, яке ім’я краще пасуватиме дитині. Аж тут до кімнати через прочинену кватирку у вікні влетів їх дворовий сімдесятирічний ворон. Він накреслив три кола під стелею, а тоді сів на край столу і промовив: «Дайте своєму первістку ім’я Гуляйсила. Славу знайде він з ним». Послухали ворона князь із князівною. Назвали хлопця так, як порадив їм ворон. Ріс князенко не по роках, не по днях, а по хвилинах. За три роки став таким, як дванадцятирічна дитина. Став він тоді перед своїми батьками та й каже: - Я вже багатого вмію – читати, писати, рахувати, полювати. Тільки битися не вмію. - А навіщо тобі це, синку? - Щоб у разі потреби змогти рідний край захистити. - Ти ще малий. - Але я вже можу дуба переламати, бочку з водою підняти, річку перестрибнути. - Не може бути, - каже тато. – Цього не можу зробити навіть я. - Не віриш, батьку, ходи зі мною, і перевір мої здібності. Пішов батько зі сином у двір. Підняв Гуляйполе велике дубове поліно із землі й переламав навпіл, потім бочку з вином у льоху підняв, а наостанку ще й річку перестрибнув – ту, що протікала перед їх замком. Князь був здивований силою і спритністю сина. Він запросив до себе полководця, що водив українців у бій з монголами, котрі нападали на українські землі для того, щоб той навчив його сина всіляким військовим премудростям. Вчитель не міг натішитися успіхами свого учня. За місяць часу князенко вже володів і списом, і шаблею, і пістолем. А ще за місяць навчився їздити на коні та стріляти із лука. За рік від початку навчання хлопець виглядав уже як двадцятичотирирічний парубок. У тім часі напали на Україну московіти. Оточили її зі сходу, з півночі та півдня разом з монголами й гагаузами, з якими підписали перед нападом угоду про військовий союз. Зажурився князь. Став думати, як країну захистити, в кого підмоги просити. Військо ворога була за чисельністю утричі більшим, ніж його. Дізнався про напад ворогів на їх країну Гуляйсила. Підійшов до батька та й каже: - Не журися, батечку. Я поведу військо у бій. Хай тільки коваль за ніч зробить мені шаблю у три рази важчу за звичайну і добре загострить її. Хай зробить спис у три рази довший, ніж звичайний, і добре загострить його кінець. І лук зі стрілами теж зробить у три рази більшими, ніж ті, що їх носять наші лучники. А пістоль я візьму той, з якого вчився стріляти. Тільки куль хай побільше приготують мені до бою. - Гаразд, сину. Зараз же накажу зробити те все, що ти попрохав. Помолився Гуляйсила Богові та й ліг спати. Вранці встав, аж усе, що замовляв, уже в палатах князівських, ще й матір хрещена сидить у світлиці з якимсь пакунком у руках. Побачила свого хрещеника, встала. - Здоров був, синку, - сказала. - Здорові були, матінко! Чого зволили прийти до замку, та ще й так зраночку? - Сорочку тобі принесла, вишивану. - А навіщо? У мене ніби не уродини нині. - Сон мені був, що маю зшити тобі сорочку з домотканого полотна і вишити на ній хрестиком червоними та чорними нитками грона калини на грудях та на плечах. А ще я чула голос уві сні, який велів мені тобі передати, що якщо будеш цю сорочку мати на собі, не загинеш – ні від меча, ні від кулі, ні від будь-якої іншої злої сили. - Овва! Дав би Бог, щоб так воно й було. Взяв пакунок Гуляйсила з рук хресної мами, вклонився їй, подякував та й пішов до своєї опочивальні. Розкрив пакунок, витягнув сорочку, вдягнув її на себе і пішов надвір готуватися до бою. Коли зорганізував військо до походу, то рушив до південного кордону, туди, де вороги вже встигли зайняти частину України. Вміло Гуляйсила керував своїми воїнами, безстрашно і сам бився. Тож до вечора вдалося йому дощенту розбити військо монголів і гагаузів і вночі рушити на схід. Злякався московський цар. Наказав військо, що на сході стояло, укріпити, гармати підвезти. Але це не врятувало їх. І на східному напрямі розбив Гуляйсила військо московітського царя. Хто тільки не підкрадався до українського княжича, не пробував його убити, не міг. Ніяка куля його не брала, ні меч, ні стріла, ні навіть постріл гармати. Після поразки на східному фронті ще більше полякалися вороги. Вирішив цар московітський забрати військо з півночі, щоб ще й ці, останні сили, не втратити. Наказав він своєму полководцеві високо підняти білий прапор –мовляв, здаємося. Коли Гуляйсила зі своїм військом підійшов до північного кордону, не став стріляти в спини своїм ворогам. Прийняв їх капітуляцію. Фактично за три дні закінчилася війна. Про Гуляйсилу стали в народі складати пісні та легенди, слава про нього полинула за гори, за доли та за моря. З того часу ніхто на Україну не наважувався нападати. Але цар московітський затаїв зло на Гуляйсилу. Він весь час думав про те, як би знищити молодого князя, бо розумів, що без нього українське військо не буде таким непереможним. Якось він умовив за велику плату одного турецького купця піти до України і розвідати, що рятує Гуляйсилу від смерті. Сів той у бричку, до якої напхав різного товару (дорогоцінні тканини, чоботи, сіль та три мішечки кави різних сортів, йому сказали, що Гуляйсила любить ранками пити турецьку каву) і повіз його кучер кіньми до України. Охоронці оглянули його й речі по приїзді, не знайшли нічого небезпечного, тож, отримавши дозвіл від князя, впустили турецького купця на територію замку. Там придворні купили в нього дещо з товарів. - А каву хай вибере молодий князь сам, - мовив купець. – Яка йому припаде до серця, таку йому й продам, ще й добру знижку зроблю яко непереможному князеві. Прийшов княжич, став принюхуватися до зернят, вибрав каву. Купець його й питає: - А скажи-но, шановний, чи правду кажуть в народі, що тебе ні куля ворожа не бере, ні шабля, ні стріла із лука, ні навіть гармата? - Правду. - Але як таке може бути? - А так. Вишила мені матінка хресна сорочку. Як я її одягаю, то смерть насильницька наді мною вже не має влади. Зрадів купець, що вивідав секрет, за яким прийшов, та й віддав княжичу мішечок тієї кави, що він собі сподобав, цілком задурно. Подякував Гуляйсила турку, на тому й розійшлися. Купець одразу подався до московітського царя, розказав те, що вивідав – про сорочку вишиту. Дав йому за це цар мішечок чистого золота. Але не довіз його купець до турецького краю, убив його служник московітський, якого дав туркові ніби то в охорону цар Московії, а насправді для вбивства. Став з тих пір московіт окаянний думати-гадати, як би то у княжича України сорочку відібрати. Тай надумав. Поїде він, вирішив, мирову підписувати – акт про ненапад. Та й підкупить котрогось зі слуг князя, попросить обміняти сорочку Гуляйсили на його – таку ж, вишиту гронами калини, тільки без чудодійної сили. Послав своїх гінців до вкраїнського краю вранці наступного дня, щоби ті передали його просьбу про приїзд. Погодився князь Ярослав на те, щоби приїхав московітський цар, бо, як тут не крути, а все ж краще жити в мирі зі сусідом, ніж у ненависті. У ту ж ніч, після приїзду гінців, хресній мамі Гуляйсили знову сон був чудодійний. Якийсь голос сказав її: - Піди і виший на сорочці свого похресника сваргу. Це потрібно зробити, щоби захистити його і всю Україну. На другий день поїхала хресна до княжого замку (була вона двоюрідною сестрою княгині Ольги) та й каже: - А принеси-но мені, сестричко, сорочку княжича, ту, що я її вишивали. Мені треба ще щось дошити на ній, сон мені був. Принесла княгиня Ольга сорочку, хресна вишила сваргу на правому рукаві. Потім у світлиці зі сестрицею посиділи, вареничків поїли зі сиром та сметаною, чаю малинового попили, медовими пряниками поласували. Потім попрощалися й подалася сестра Марися до свого дому. По обіді, як і обіцяв, до замку прибув московітський цар. Йому і справді вдалося дістати сорочку княжича, його слуга підкупив слугу Гуляйсили. Підписав князь мирну угоду з царем, випили вина разом, пообідали та й розійшлися. Московітський цар не йшов конем, а летів, хотів швидше впинитися в Московії. Як тільки прибув до свого палацу, зайшов до опочивальні, то зняв свою сорочку і натягнув на себе княжичеву, хотів спробувати її магічну силу. Аж тут нитка зі сварги, що її дошила Гуляйсилина хресна, перетворилася на змію, вкусила та царя в саме горло, той упав і за хвилину помер. Дізналися про це всі люди в його землі та в інших землях, дізнався і Ярослав зі княгинею Ольгою та Гуляйсилою. Придивився до сорочки український княжич, а вона без сварги. Зрозумів одразу, хто украв оригінал і чому загинув московітський цар. Але дружина того царя наказала своїм слугам відвезти сорочку до України, боялася ще якоїсь помсти. Вони й відвезли. Слугу, котрий зрадив українського князя, було відразу ув’язнено. Там він молився зранку до вечора, аж поки не помер. А на Україну більше ніхто не нападав. Боялися.

ID: 811570
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 27.10.2018 22:39:29
© дата внесення змiн: 15.03.2019 15:20:40
автор: Крилата

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (131)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Yana Бім, 29.10.2018 - 19:49
hi 12 021 Гарно)
 
Крилата відповів на коментар Yana Бім, 29.10.2018 - 20:04
Дякую, Яночко Ви найсміливіша. smile give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Знайти несловникові синоніми до слова:  пристосуванець
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Часовий,Караульний.Вартовий.
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Вертухай. Ангел. Зберігач.
Синонім до слова:  Охоронець
Svitlana_Belyakova: - вартовий
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - фіфтін
Синонім до слова:  Телепень
Стася Сум: - немудрик, тугохідько, габздамозг
Синонім до слова:  Охоронець
Стася Сум: - спикурИ габздАмені
Синонім до слова:  Ризик
Svitlana_Belyakova: - Передчуття різких змін
Синонім до слова:  Телепень
Майстер Слова: - Довбень
Синонім до слова:  Охоронець
Валентина Рубан: - :12: Прекрасно :flo12: :flo11: :flo12:
Синонім до слова:  Довкілля
Майстер Слова: - Не я
Синонім до слова:  Хліб
Майстер Слова: - Сухарь
Синонім до слова:  Охоронець
Майстер Слова: - Гвардієць
Синонім до слова:  Лавка
СОЛНЕЧНАЯ: - Твердосид
Синонім до слова:  пульт телевізора
СОЛНЕЧНАЯ: - кнопкоправ
Синонім до слова:  Вікно
СОЛНЕЧНАЯ: - Продувник,сонцесвіт
Синонім до слова:  Хліб
СОЛНЕЧНАЯ: - НасИтник,буханЕць
Синонім до слова:  Довкілля
СОЛНЕЧНАЯ: - землесвіт
Синонім до слова:  збагнути
СОЛНЕЧНАЯ: - дотелепать
Синонім до слова:  крісло
СОЛНЕЧНАЯ: - подпопник
Синонім до слова:  крісло
Genyk: - Задотримач
Синонім до слова:  Мереживо
Svitlana_Belyakova: - визерунок павутинка
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - конче дійшло
Синонім до слова:  Мереживо
ЮНата: - плетиво
Синонім до слова:  Довкілля
ЮНата: - виднокруг
Синонім до слова:  збагнути
ЮНата: - дотумкати
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Головавсіх
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - Шампанзик
Синонім до слова:  збагнути
Genyk: - Потилицечух
Нові твори