І
Не просіть писати Вам листи,
Не чекайте ні зізнань, ні віршів:
Вибухають пристрастю сади, –
Наші вишні від японських ліпші.
Хочете, бузок Вам надішлю
Чи розсаду лагідних стокроток?
Ні, не маргаритки, не люблю
Навіть в іменах суперниць дотик.
Я ревную. До усіх вітрів,
Що над садом Вашим пролітають
І збирають відголоски слів,
З променями їх переплітають,
З кульками кульбабових хмарин,
З ніжним ароматом первоцвітів –
Для чужих тетянок і марин
В чарівному, не-моєму світі…
Стокротки – маргаритки.
ІІ
Не чекайте від мене листів ні сьогодні, ні завтра.
Ви в моїм пантеоні потроху зсуваєтесь долу.
На старих палімпсестах, бліда, проявляється правда,
І палац наших мрій перетворюється на стодолу.
Не давайте мені прочитати всі Ваші секрети,
Хай залишиться світлим, солодким оманливий спогад.
Геніальний актор, сценарист – розробляє сюжети,
Неповторно прекрасні, як учень справдешнього Бога.
Прочитала твою книжечку "Вогненні квіти" із великим для себе задоволенням! 
Книжка варта отриманої нагороди, з чим і вітаю! 
