Вигравало літо сонцем на сопілці, день пришвидшував серцебиття, чорний і білий птах на одній гілці, пофілософствували про життя! Біля стовбура сидів вже досить зрілий, в багатьох був селах і містах, скраю запальний, гарячий білий, ще небачивший нічого в світі птах! Говорив тоді про вікову він кризу, насміхавсь самозакоханий нарцис, послизнувся й полетів донизу, де у засідці чекав голодний лис! Опинивсь розумник в лиса на тарілці, врятувати його зміг сусід в літах, ближче до стовбура тепер на одній гілці, чорний розказує, заслухавсь білий птах!
