Хлюпочеться вода тихенько під вербою,
Кудись вона біжить за обрій вдалину,
А берег вкрився весь рясною осокою,
Що стрімко піднялась високо над водою,
І корінь заховавсь у річки глибину.
Тут качка в осоці звила собі кубельце
І вивела діток, малесеньких таких.
Ховаються вони в пуховеє сідельце,
І захисток для них - тонесенькі стебельця,
Гойдаються які на корінцях легких.
Поважно ходить тут висока сіра чапля
І нишпорить кругом в зеленій осоці,
Басує на качок, що заховались в зіллі,
Та ловить жабенят, що скачуть по бадиллі
Й живуть своїм життям у стишеній ріці.
Олександрійський вірш — римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. У російській поезії — це шестистопний ямб із цезурою після третьої стопи з римуванням аабб.
Видозмінена форма О.в. називається ОЛЕКСАНДРИНОМ: п’ятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом, римований за схемою абааб.
Дуже красиво змальовано!
Я думаю, що Ви не образитеся,якщо я підскажу,щоб поміняти місцями останні слова в кінці вірша на ТИХІЙ РІЧЦІ ЦІЙ
ЦЕ буде краще римуватися.
Чудово!
