Місячна ніч... Вулиці...Майдани...
Сквери... Закохані... Життя...
Нiч над мiстом...Затихли поволi
Шелест крокiв та шурхiт авто.
Спочивають величнi тополi,
Кущ, травину не топче нiхто.
Тут - замрiяне вулиць мовчання,
Там – майдан срiбнi променi жне.
Спокiй...Тиша...Сердець калатання,
Двох сердець, що злилися в одне...
Такі ночі для них,- це навіки,-
Таке носять в душі все життя...
Трепет... Стогін... Закриті повіки...
Щастя... Злет...Молодіжне буття!..
Тiльки липи,- поголенi юнки,-
З жахом струшують мертву кору.
Мабуть тi, мирно – атомнi трунки,
Їх знайшли – бо росли на юру...
Припалило... Хвороба...Надія...
Та й їм радісно за молодих,-
Місяць в душі кохання їм сіє,-
Всесвіт дивиться зверху на них...
Нiч квiтує...До роздумiв кличе...
Вiчнiсть зорями дивиться вниз...
Люди...Свiт...Все таке таємниче,
Певно, Божого промислу зрiз.
