Сьогодні молодшій 35.Голубки прилетіли. І небо ясне над нами. І пташок чути трелі. Гарний початок дня. Спогади прийшли. Вагончик наш на Детріні, і я на збереженні, народженья донечки чекала, плід дбайливо зберігала. А донька старша вже була,і в перший клас ходила. А ось і час мені народжувати,а чоловік у відрядженні. Заходить лікар на поріг і їду я в лікарню, Іринка вдома залишається, хвилюється, напевно. А вночі Надійка на світ вирішила з'явитися...
Яке диво - перший крик з уст немовляти чути ,комочок маленький кричить і тільки його чую. Біль минає, я посміхаюся,доньку забирають, засинаю. Чекаю ранок, щоб погодувати, з дитиною злитися воєдино, своє тепло,любов в неї вкласти ... І ось уже Надія мати ,і діток двоє, чоловік, сім'я, вона турботлива, лагідна, розумна, хранителька домашнього затишку,тепла ...
31.05.17 (написані в лікарні)
Переклала на українську мову 28.05.18 6.10
