Службою замість оранки
годувати себе я не думав,
я відчув що мій поклик
се тути і колоски.
Я своїми руками,
працював не знаючи ліні.
Знав і холод і голод,
і висівки також їв.
І не чекав я розкошів,
що більші за міру шлунка.
Мені багато не треба,
наїстися б просто крупи.
Для захисту від холоднечі
підійде і грубий наліжник.
А в полотні простецьким
ходжу під сонцем я.
Хоча, навіть дріб’язку цього,
не звик я мати в достатку.
Ось що болить і ниє,
ось що пече мені!
Всім відомо, що вправні
отримують те, що їм треба,
я ж в житті недоладнім
від користі зовсім пішов.
Та може, так і повинно бути,
нічого з сим не поробиш,
і зостається відрада
від повної чарки хіба…
Немає відради у чарці! 
