Той, хто єдиним поглядом живий,
Добро і зло відчує дуже тонко:
Так хочеться поплакати завжди,
Коли нас пошкодують ненароком.
Мов гостра голка, коле серце зло
І від образи викликає сльози,
Коли нам ні за що і ні про що,
Неначе ніж у спину хтось устромить.
Звичайно, кривду треба пробачать,
Про те завіщано в Святім Писанні,
Хоч важко пережить її, на жаль, –
Пробачить можна і в такому стані.
Та неможливо віру повернуть,
Коли відносно нас хтось скоїв зраду,
Хоч нам і хочеться, щоб не забув
Той кривдник повинитися відразу.
Мені тебе шкода, що не збагнув
Провину, не перепросив востаннє…
Звільнися від провини, не забудь,
Від того набагато легше стане.
23.05.2013
