Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Valentyna_S: Ранок - ВІРШ

Засліпило сяйво запашного поля: То пшениця спіла колихає долю. Там -- громада лісу кличе свою пісню-- З неба потягнула музику врочисту. Соловейка чутно з чорного терену, Й дятел визволяє тишу із полону. Звідусіль злетілось багатоголосся — Струнами стікає в засмагле колосся. Десь бурмоче ворон — когось поучає. Заспівати б в хорі – талану не має. Ліс увесь довкола в світлій павутині, В м’ятному жаданні лагідної днини. Дуб столітній пильно розкидає тінь: Може, перехожий зажадає в сінь. Онде на узліссі молоді берізки Зграйкою спинились: притомились трішки. Сонцю теж схотілось до лісу прихилиться: Сяєвом зігріти деревця й травицю. От вже й застрибали промені завзяті З гілочки на гілку, наче білченята. Ліс уже вирує, лісу вже не нудно, Ліс живий і дише на всі дужі груди.