Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Рубан: ВІН - ВІРШ


Валентина Рубан: ВІН - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 41
Персональный ЧАТ Harry Nokkard
Персональный ЧАТ Infenochka
Персональный ЧАТ Jeremy J. Lewis
Персональный ЧАТ JuliaN
Персональный ЧАТ Master-capt
Персональный ЧАТ Polemokrateia
Персональный ЧАТ Trio-mi
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Ілея
Персональный ЧАТ Інна Рубан-Оленіч
Персональный ЧАТ Ірина Кохан
Персональный ЧАТ Ірина Шипа
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Амелин
Персональный ЧАТ Анатолій В.
Персональный ЧАТ Богдан Ант
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Валентина Капшук
Персональный ЧАТ Валентина Рубан
Персональный ЧАТ Валя Савелюк
Персональный ЧАТ Веселенька Дачниця
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Даша Кучеренко
Персональный ЧАТ Ден Мун
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ Зоя Журавка
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Ки Ба 1
Персональный ЧАТ Любов Ігнатова
Персональный ЧАТ М.С.
Персональный ЧАТ Макарчук
Персональный ЧАТ Микола Холодов
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Протоієрей Роман
Персональный ЧАТ Стеві
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Шкурак Тетяна
Персональный ЧАТ Юлія Еней
Персональный ЧАТ Юлія Кишеня
Персональный ЧАТ геометрія

Пошук


Перевірка розміру




ВІН

Я побачила Його здалеку. Він швидкою ходою, не шукаючи дороги чи стежки, навпростець гонився за мною. Він дуже поспішав, суворішав на ходу, прискорюючи її. Я відчувала Його подих, ось – ось від наздожене мене. .. Вже Він торкнувся мого волосся, взяв тихенько за руку, випереджаючи, ніжно – ніжно обняв мене, дихнувши, спершу збоку, потім, забігаючи наперед – прямо в обличчя. Холодна свіжість Його торкнулася моїх, щік, очей, губ, які Він пестив до нестями лагідно і терпляче. Мені хотілося від Нього втекти, але він міцно схватив мене в свої сильні, вогкувато – прохолодні «руки». Його було так багато. Я почувалася маленькою піщинкою і його сильних обіймах. Він своєю присутністю заполонив все навкруг. За Ним не було видно ні дороги, по якій кожного дня ходила, ставка, який зазвичай виблискував своїм сріблястим плесом, дерев, що мовчки стояли обабіч дороги. Не видно було великої гладі безкрайнього неба, ні золотого ріжка Місяця, ні голубих зірок розсипаних нашвидкуруч. Кругом був лише Він. Один Він і більше нічого. Чому Він поруч, коли чекала зовсім іншого? Невже біль і щем моєї душі так Йому до вподоби? В мене не було настрою, та Його це зовсім не бентежило!? Він бачив сум в моїх очах – і це Його зовсім не розчаровувало. Нарешті, мої думки були дуже далеко від Нього, а він обіймав мене ще дужче. Мені хотілося лишити Його і полинути в свої нездійсненні мрії, якими були переповнені всі мої думки , надії і сподівання. Та Він мене ні на мить не відпускав…Ми були з Ним лише вдвох, цього похмурого зимового вечора, одні – єдині… По моїх щоках котилися сльози, чомусь холодні – холодні, як крига. Чиї вони, мої чи Його? Вже зрозуміти важко. Та й часу для роздумів майже не лишись, Я вже була біля свого будинку. Відкрила двері і поволі повернулась до Нього. Він нікуди не пішов. Стояв похмуро, з надією дивився мені прямо в очі. Я на прощання змахнула Йому рукою, подарувавши втомлену посмішку і тихо промовила: - Спасибі, що провів мене додому. Мій вірний і невибагливий друже, .. Тумане. 14.02.2014 року. В.Рубан.

ID: 786414
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.04.2018 10:58:34
© дата внесення змiн: 06.05.2018 01:10:34
автор: Валентина Рубан

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Valentyna_S, Інна Рубан-Оленіч
Прочитаний усіма відвідувачами (160)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Катерина Собова, 07.04.2018 - 14:26
23 В попередньому коментарі - описка в слові "зразу"
 
Валентина Рубан відповів на коментар Катерина Собова, 07.04.2018 - 22:53
Нічого страшного! icon_flower Неперейиайтесь flo06 06 flo06
 
Катерина Собова, 07.04.2018 - 14:22
12 12 12 Я зразі подумала, що це вітер. А туман... так оригінально!
 
Валентина Рубан відповів на коментар Катерина Собова, 07.04.2018 - 22:50
Це правдива історія. Принаймі я так його відчувала.
Дякую Вам.Хай щастить. flo12 flo11 flo12
 
yaguarondi, 07.04.2018 - 12:21
12 give_rose
А я наївна думала, що це сповідь закоханої жінки))
 
Валентина Рубан відповів на коментар yaguarondi, 07.04.2018 - 22:48
Заінтирувала? Дякую Вам щиро flo12 flo11 flo12
 
Valentyna_S, 07.04.2018 - 11:24
Чудовий образок give_rose give_rose give_rose Інтригу витримали до останнього.Чомусь я була впевнена, що це буде літній вітерабо вечір smile
 
Валентина Рубан відповів на коментар Valentyna_S, 07.04.2018 - 11:55
Дякую. Це був такий туман зимової ночі,-- неповторний.Про нього не написати було просто неможливо
Дякую щиро 31
 

Нові твори