* * *
„Ти докажи мені, що любиш,
Щоб я повірити змогла.
Мов сонце квітку ту голубиш,
Що вже діждалася тепла.
Ти докажи, що так кохаєш,
Як ще ніхто так не кохав.
Одну єдину в серці маєш,
Лише одній ти присягав.
Ти докажи мені, що мрієш
Серця закохані з’єднати.
І сам тоді у це повіриш,
Як під вінцем будеш стояти.
Той день також благослови,
Бо він для нас обох найкращий.
В ту мить зустрітися змогли
І поєднатись душі наші.
Ти докажи...” Я вже не знаю,
Тебе я слухав і мовчав.
Що ще доказувати маю
І ще чого не доказав.
Ніби не в тім житті це було
І може з іншим, не зі мною.
Усе найкраще не забулось
І не спливло воно з водою.
Ціле життя те мріяв доказати,
Але чи ти повірила мені.
Я буду довго відповідь чекати,
Нехай роки минають, місяці і дні.
26.02.2004р. (Михайло Чир)