Доля відміряла тобі
Лиш п’ятдесят коротких років.
Стою в задумі і в журбі,
А на лиці у тебе спокій.
Вітер тріпоче комірець
Прощально білої сорочки,
Волосся гладить вітерець
І плаче жінка плачуть дочки.
Батьки розгублені в печалі
Уже не плачуть, а мовчать,
Готують сина в путь останній –
У землю ляже сина прах.
Земні принади ліпоту
Безмежне небо, рідний край
На чорну зміниш пустоту,
На пекло чи небесний рай.
Дружину вірну не обнімеш
І не посадиш деревце,
І смерть свою ти не відміниш,
Життя скінчилося земне.
Вже не почуєш спів пташиний
І шелест зрілих колосків,
І не візьмеш до рук дитини,
Не мовиш друзям, що хотів.
Найкращу пісню українську
Не заспіваєш за столом,
Не вийдеш рано в поле чисте,
Більше не пройдешся ти селом.
І сонце зійде не для тебе,
Година розпочне свій лік.
Злетить метелик в синє небо.
Ти не побачиш той політ.
Прости мій друже і прощай,
Остання це твоя дорога.
Пухом земля вже, спочивай
І нас чекай, іди до Бога.
