Після чергової сварки
(Часто так трапляється)
У суді Микола й Рита
Врешті розлучаються.
Дає покази Микола:
(Перед цим поклявся суду,
Що не збреше він ніколи,
Правду тут казати буде).
-Ваша честь, моя дружина
Зовсім стала вже пропаща,
Це п’яниця, наркоманка,
І до того - ще й гуляща!
Скільки років, а не вміє
Ні спекти, ані зварити,
В ліжку - не горить, а тліє,
(Навіть сором говорити).
А учора ось з’явилась
Перед самим уже ранком –
Добре, що за дім згадала
Після ночі на світанку.
-Боже мій, яка неправда!-
Підскочила Маргарита,-
Ваша честь, я тільки правду
В суді буду говорити.
Я прийшла додому рано,
Бо була в сусідки Лери:
Цілу ніч ремонт робили,
Удвох клеїли шпалери.
Все нутро кипить в Миколи,
Аж червоні стали вуха:
-Запишіть у протоколі,
Що вона іще й брехуха!
Бо насправді тої ночі
Я був у сусідки Лери.
Ми там клеїли, це правда,
Тільки зовсім не шпалери.
Не гуляє десь ночами
Чесна і порядна Лера,
Бо вона приймає вдома
Усіх своїх кавалерів.
В бій вступає Маргарита:
-Бреше і не червоніє,
Що п’яниця я невмита
І до того - ще й повія!
Ваша честь, ночами пес цей
Часто вдома не буває,
Сам, падлюка, десь гуляє
І на тиждень пропадає!
Суддя зважував, вагався,
Щось у тексті виправляв,
Усміхався, дивувався,
Потім рішення сказав:
-Хоч ви пара ідеальна,
Інтереси у вас спільні,
З цього дня - це не формально:
Ви розлучені і вільні.
На правах сусідів добрих
Можете іти до Лери,
Випивати, розважатись
І втрьох клеїти шпалери.
