Зелені Карпати. Зелені гаї.
Зелені луги. Хоч вже осінь.
Але ще нема прив'ядання її.
Ще тітка під дівчинку косить.
Не косить, то жарт. Це дівоча краса.
Бо осінь, як будь-яка жінка,
Є справді дитина. Її небеса —
Це очі, що ронять сльозинки.
Це сльози не горя. Це сльози життя.
Від повного серця це просто.
Це так же природно, як серцебиття,
Як та он калина за мостом...
Любити життя, розуміти його
І дбати, мов батько, про нього —
Такий дух і настрій служіння мого
Життю як енергії Бога.
20.09.2016
Карпати
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
