Плаче самотиною березень без сонечка,
В білосніжних свиточках деревця в віконечку,
В чобітках білесеньких молоденькі щепи...
Лиш мовчать, стидаються стримані смереки
За столом святковим білих снігопадів
Пишаються гордовиті зеленню каскадів,
Плаче недоторканий березень без променя,
Кучерявий хлопчик-дим тягнеться із комина
Без проміння квіточці із землі не вибитись,
Час тобі би, сонечко, вже над цим замислитись,
Бачиш, самотиною березень розрюмсався,
Як з зимою розійтись він всерйоз задумався
Буде, біла зимонько, вишивати кригами,
Напувай вже земленьку теплими відлигами,
Дай весні легесенькі сукні поносити,
На поля розкидані сонцем притрусити
Босоніж пробігтися гаями, дібровами
Соками цілющими, з берізок - здоровими,
Дай танки водити,веснянки, гаївочки,
Нехай повертають шпаки, перепілочки
ПОРА. БО , СПРАВДІ, ВТОМИВ ХОЛОД 
