Навіяно піснею Бориса Олійника «Пісня про матір»…
Натомлені руки зложила, як крила лебідка,
В останнє вклонилась у росах густім споришу.
Сказала: «Прощайте!» найближчій сусідці по хаті,
Ще раз помолилась і тихо сказала – «Спішу!»
Зібралась родина, провести матусю у вирій,
Ридала малеча – « А як ми, бабусю, без Вас?»
Неначе хтось зверху казав: «Не цурайтеся віри…»,
«Шануйте Вкраїну, а я помолюся за вас!».
Усі розуміли, стареньку назад не вернути,
Та сльози струмками стікали в усіх по лиці.
А мама лежала, неначе лягла, віддихнути,
Лиш свічку воскову тримала в холодній руці.
Її хоронили. Зібралось село, щоб провести…
Вона ж бо при всьому до кожного добра була
І ангелом білим, що може всі біди відвести,
Торкнулась вустами людського у хаті чола.
