Порожнє лелече гніздо одиноко стоїть
У кроні стрункої акації, поблизу хати.
Іще восени, здійнялися лелеки в політ,
Мабуть, полетіли весну барвінкову шукати…
Гніздо - то колиска, наповнена ніжним теплом….
Щороку у нім виростають малі лелечата.
Під зорями ясними і материнським крилом
Вони засинають, ростуть, роблять спроби літати.
Стареньке гніздо – неприступна фортеця і дім!
Тут кожна галузка любов*ю батьків обігріта,
Щоб затишно було малечі, все літечко, в нім.
Зимою ж - холодне, самотнє, шматоване вітром!........
Але, вже невдовзі, прилинуть лелеки в село,
Акація вкриється квітом. Весна уже близько!
І знову цвістиме життям одиноке гніздо!
Знов будуть пташата!
А поки… порожня колиска!..
Чудовий вірш. сіє у душі надію:
вже невдовзі, прилинуть лелеки в село,
Акація вкриється квітом. Весна уже близько!
І знову цвістиме життям одиноке гніздо!
Знов будуть пташата!
А поки… порожня колиска!..
Неперевершений вірш! Сумний, хоч і з надією. Так і людські пташенята залишають гніздо і летять в чужі країни, тільки вже назавжди. Може хтось і повернеться з часом, але не всі.
Велике спасибі! Завжди Вам рада! 
Сумний, хоч і з надією. Так і людські пташенята залишають гніздо і летять в чужі країни, тільки вже назавжди. Може хтось і повернеться з часом, але не всі. 
Тепло дякую Вам за відгук! Дуже приємно!
