Мені здається серед ночі,
де зірка в вишині горить,
Неначе твої сумні очі
на мене дивляться згори...
Неначе голос тихий чую,
він десь із всесвіту луна...
Я за тобою так сумую,
ми тут всі разом, ти - одна.
Чи біль тебе хоч там залишив,
чи там тебе хоч хто зустрів?
Я тут втомилася від тиші,
як і втомилася від слів...
Так, пані Любо! Розлука з рідними найболючіше з того з чим ми зіштовхуємося. Але наші рідні постійно з нами. Скоро винайдуть телефони, завдяки яким ми зможемо з ними спілкуватися.
Колись ще 30 років назад я читала серію книжок тібетського Лами Лобсанга Рампи. Я отримала для себе багато відповідей з приводу нашого існування. Так він сказав, що вчені, якби схотіли створили б такий телефон, щоб не було трагедій. Хотілось в це вірити, але не вірилось. І ось прочитала, що Китайська компанія Хуавей заявила, що вона працює над створенням цього телефону. І в недалекому майбутньому, років за 10-20 обіцяє його створити. А машину часу. взагалі обіцяють представити широкому загалу через 10 років. Подейкують, що вона вже створена, але не все нам відкривають. І тепер я згадую Рампу.