В чужині, де довелось бувати
Все зАвжди споминається одне.
Височіють над селом Карпати,
Понад водою вітер вЕрбу гне.
На світанку сонце з неба гляне,
У тишині, в солодких снах ще спить
Те село під дахом солом’яним,
І так трава – росяниця блистить!
Душу кличе материнське слово
Все через час, через пітьму німу.
Я туди вернусь обов’язково,
Ти не питай, ти не питай чому.
Бачить сни душа моя лірична,
А в снах отих синіє рідний край.
В чужині душі чомусь не звично,
Я повернусь, чекай мене, чекай.
І летить душа моя чаїно,
До тебе всі дороги і путі.
Рідний краю – Ненько Україно,
Ти найдорожча у моїм житті.
Парище.
2018р.
Щиро поважаю людей, закоханих у свій край. 
Чудові рядки!!!З любов*ю до рідної землі. 
