Осіння зима або весняної початок,
чому природа змішувала кольори?
Снігу вже нема і потекли струмочки,
кажуть, що десь підсніжники цвіли.
Бриніли посеред лісів калюжі
та лісові дороги повні талої води,
таким буває новорічне свято,
сухих листків прикрасять кольори.
Залишок від високого замету
біля високого пенька білів,
а десь трава ще зеленіла,
ранковий ліс туманами сірів.
Дзеркалля вод - тільки в калюжі,
глибока сірість небо повила,
високі сосни й біляземки
тягнулись дружно в небеса.
Мереживо гілля від неба:
дивилась так у воду висота,
порожнє гілля завмирало,
краплинами впаде вода.
Гриби несправжні лісові
дерева стовбур прихистив,
кора уся із дерева втікає
і мох північну сторону укрив.
Моху зеленого яскравість
погляне з листяного килимка,
із бруньки визирає радість:
пухнаста брунька ожива.
Не час із пальт їм виглядати,
хурделиця з морозом ще бува?
Але зима осіння ще триває,
весняної зими продовжиться пора.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776113
1.01.2018.18.53
Фотографії Ігора Винниченка:
"Лісова елегія"
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10208395415362523&set=pcb.10208395420602654&type=3&theater
