Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дружня рука: Сніговий самітник - ВІРШ


Дружня рука: Сніговий самітник - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




Сніговий самітник

Дружня рука :: Сніговий самітник
В містечку жив звичайний чоловік. Так сталось, що зустрів він жінку. Забути зустріч цю за все життя не зміг. І бога він благав прожити з нею вічність всю довіку … Але вона не бачила його Поміж своїх важливостей буденних. У неї у житті було стільки всього, Не помічала спроб його шалених … Так сталось. Просто є в житті Близькі й далекі Материки й зірки … Що мав зробити бог? В обох добро в душі. Обоє мають мрії. Бог все що міг … Дав кожному надії … У неї щастя. Все якось зійшлось. А чоловік життя своє довіку Провів в самотності снігів, У товаристві мовчазних вітрів … У серці поселив свою єдину жінку … Тоді сказав: я, боже, в тобі помилився! Мені ти так і не поміг. До мене не схилився … І полюбив він заметіль, сніги, Їх малював. На них тепер молився … Коли уже прощався з цим життям, То він зітхнув: о, господи, я мов той чорний птах … І бог йому зробив останній подарунок Він поселив його навічно у снігах … Раз все життя ти малював сніги, То будеш бачити їх вічно. І будеш повертатися назад сюди, На один день щорічно … Почути сміх її дітей, Сказати кілька фраз простих … Так може зрозумієш ти, Що найважливіше за все – щастя близьких … Ця жінка дуже дивувалась, Що кожен рік в один той самий день Вона його у місті зустрічала. Раптом його про це вона спитала … Здавалось, що вона все звідкись знала ... Він відповіді на питання їй не дав, Бо бог у нього б подарунок свій забрав. Коханій посміхався і мовчав, Хвилини подумки він віднімав … Бо раптом він … щасливим став. В будинку серед льоду тисячі картин … На них нема нічого, крім весни, Струмка, берези, вільхи чи сосни … Дивився бог на це і теж запосміхався. Я таки в тобі, друже мій, не помилявся …..

ID: 765873
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 14.12.2017 00:02:17
© дата внесення змiн: 17.03.2018 23:06:06
автор: Дружня рука

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (203)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Лилея, 14.12.2017 - 01:33
Одинокий...я думаю, что он не одинок...
В его сердце живёт любовь ...Его любовь не может быть не замеченой! Расстают снега !Наступит весна! Бог наградит его за такое доброе сердце!
Стих настолько глубокий, что хочется его читать вновь и вновь...Перечитала много раз...
12 12 16 16 19 22 22 39 flo34 flo36
P.s.Л.Г. написала стих:Доброе сердце!
 
Дружня рука відповів на коментар Лилея, 14.12.2017 - 06:49
дякую 23 за дуже гарний коментар
 

Нові твори