сіре небо і сіра вода,
на пляжі вологий пісок – бурий:
меланхолійна погода,
день грудневий похмурий…
давно позвивалися худощаві димки,
що лизали, у закуточках пляжу
неввічливо смажені,
мариновані шашлики,
у тугі вовняні клубки – сині,
заклопотані господині –
одомашнені нині пляжні богині –
поховали пахучі димки-клубки
разом з одежею літньою в ящики-скрині…
вітер з річки
рве на кущеві
темно-зелену, кинуту кимось, стрічку,
і, зав`язла в піску, – зненацька
крикливо-пронизлива під вербою
яскраво-зелена забута дитяча цяцька
…стоїть на забутому пляжі тиша,
як покаянна самотня душа
ша – ша…
холодні хвилі мокрий пісок вору-шать
живою мережкою на піску
біла прозірчаста піна, хвилями збита, –
є вірогідність, що завтра зранку
тут народиться Афродіта
06.12.2017
дякую,Оксано піна на краю води і піску була ідеально біла і крупнозерниста, якщо можна так сказати, то й прийшла згадка про Афродіту щоправда - тоненька досить мережечка піни тієї, і я подумала, що для "виходу" Афродіти замало буде... хіба для маленької такої, мініатюрної... як статуетка але ж краса і досконалість не залежать від розмірів - а від пропорцій, певно
ще раз дякую Вам, Оксано, за візит приємний і відгук
дякую, Наталю це у нас тут, неоддалік дому є заплава, ні, швидше затока річки Десенки - широка така і навіть неозора якоюсь мірою - на море трохи схожа: влітку там буваємо на пляжі, а я оце пару днів тому пішла туди - там гарно, особливо зараз - нікого нема, тільки сміття позалишалося, але то таке - хочеш бачити красу, то навчися не помічати сміття, яким її ображають і принижують люди - я так вчуся дивитися
ще раз дякую Вам, Наталю, за відвідини Ваші приємні
Снігова Баба - чого ж, теж гарна, бо має свій стиль і свій веселий настрій, тим паче, якщо відправити її до фітнес-клубу, то до весни цілком ймовірно може стати Афродітою - і це не вимисел
Була вчора біля моря на пляжі. Саме так і було - я стояла та состерігала: "холодні хвилі мокрий пісок вору-шать". Та одна "Афродіта" все ж вийшла з піни (правда хвилин за 15 вона ж і увійшла в море, моя 76-річна сусідка Валентина ). Чудово пишете, Валю!
давно колись була в Феодосії на початку грудня - якраз десь о такій порі, купалася в морі, плавала-пірнала... сніг лежав - не дуже високий,так, припорошив - люди стояли високо над пляжем біля бетонного парапету, дивилися на те все і тільки щільніше замотувалися в шуби вони не могли зрозуміти того мого щастя - а це одна з найбільших насолод - купатися у зимовій водоймі... тому я вітаю Вашу сусідку і рада заочному з нею знайомству
вдячна Вам за симпатичний відгук, Галю (люблю це ім"я...)
пляж, про який тут ідеться (у віршеві) - у двох щонайбільше кілометрах від мого будинку - це пляж на затоці річки Десенки, а дальше трошки й сама Десенка, а за нею Дніпро - у нас тут багацько пляжів - наших, прекрасних... а що там у Феодосії і не тільки - я також не знаю, та й не цікавлюся зовсім