Коли загублюся, ти — шлях мій додому.
Здіймаєш у небо, знімаєш і втому,
Як дихати важко — повітря ковточок,
Коли листопадить — надії листочок.
Ти — пісня бадьора, коли хуртовина,
У ночі холодні — гаряча жарина,
Підтримуєш ватру душевної втіхи,
Проблеми долаєш, мов колеш горіхи.
Втішаєшся мною у шепоті вітру,
У барвах веселок знаходиш палітру.
Промінчиком сяєш на долі стежину,
У тілі пробуджуєш кожну клітину.
Назавжди з тобою — ніяк не забуду,
Як спрагу відчуєш — краплинкою буду,
Яка назбирає водиці озерце,
Струмками наповнить залюблене серце.
КРАПЛИНОЮ БУДУ... 
