Ламаю хліб. О! Як духмянить, рум"янить,
Гріє душу і тіло.
Дотиком долоні відчуваю його тепло.
Я любов свою у нім сховаю
Від ворожого світу, від зимового привіту,
Від зрадливих зазіхань,
Від злого втручань.
Моя любов у хлібині, хлібі.
Уста свої до нього притуляю,
І поцілунком його я сприймаю
Як неоцінений дар Життя.
О! Господи! Та в ньому і Любов твоя.
Незбагнена, недосяжна
І одночас така близька.
Вона в моїх долонях.
Я відчуваю Її на смак.
Це незабутньо, незрівнянно
І так бажано, аж до тремтіння.
І ось...Твоя Любов вже у мені.
Нам не розстатися із нею, ні!
Моя любов і свята Любов -
У Хлібі, що спекла.
Друже, тебе ним пригощаю.
Нічого ціннішого за нього
У світі цім не знаю.
Господь у хлібі,
А Хліб у нас.
О! Який чудовий час -
Час сопричастя.
Хай буде на щастя,
На долю, на многая літ,
Щоб жили ми без бід,
Не знаючи, що таке голод.
Цей Хліб і для душі пожива.
Це ж бо з любов"ю він печений,
І Любов"ю освячений ,
І для тебе призначений,
Для нас!
О, слава Хлібу -
Він нас спас!
Спаси нас, Господи,
Спаси!
Муки пекельні усі перетри
На муку́.
Господи! Подай свою нам руку,
І ми відчуєм з тобою злуку
У хлібі цім,
А втім і матимем Життя.
Друже, Любов з тобою
Нас знайшла.
!!!
