Так зранку гарно сонечко сіяло,
Душа співала радісні пісні,
Та раптом налетіла чорна хмара,
І грім із твоїх уст прогуркотів.
Чужа душа - велика таємниця,
І не відразу скажеш, що живе у ній,
Але не пробуй передбачити ти жінку,
Її на світі ще ніхто не зрозумів.
Як пізня осінь непостійна та мінлива,
Зігріти може ласкою й теплом,
Та не пройде і дві хвилини,
Отверезить тебе рясним дощем.
Як та собака, що живе на сіні,
Лиш схочеш підійти - вона не підпуска,
А віддалишся трохи - назад покличе,
Скрутивши бубликом хвоста.
Не просто зрозуміти чужу душу, недарма кажуть, що людина свою душу не завжди розуміє. Добре, коли споріднені душі поруч, але не кожному дано знайти в житті таку. Вірш гарний, сподобався.