Говорили, балакали, сіли і заплакали. Ось яка оказія трапилася.
Забалакалась якось. Коли це зогляділась, а щастячко десь поділось.
А я ж йому казала - чекай мене тут, нікуди не ходи, з чужими
не спілкуйся, в довіру до нікого не втирайся, і від мене не ховайся. А ти не
послухалося. Тепер мене за тобою жене, гонить. І я ганяю, за тобою шукаю.
Щастя, де ти? Ніхто не знає! О! Починається паніка. І, що робити
я маю? А,знаю! Основне не панікувати. В рот води набрати. І так, мовчки
шукати Його.
Воно ще мале, нечемне, вередливе, але я його так люблю!
Воно таке вродливе, щире, довірливе, цікаве, загадкове, оригінальне і якесь
незвичне. Воно моЄ, Є, Є!
А може у тобі моє щастячко сховалось? Та ні! Мені добре від свого
дісталось. Кожен своє Щастя має! Його шанує, береже, стереже, щоб ніхто не
поцупив. Часи такі. Були, є і будуть! Кожен собі. Для себе живе. Мусить якось
виживати, дорогу свою торувати. Ну, як тут без щастя?
Тож, нехай кожному щастить мати своє Щастя! Мати його у собі,
у родині, у батьках і дітях, у чоловікові і дружині, в улюбленій справі, у своїй
хаті, на своїй землі, у своїй Україні!
І хай нам щастить! Моє щастя вдома! Воно ще спить. Спить і
росте. Хоч надворі негода, але зі щастям у душі завжди погода.
Щастя не має меж і кордонів. Воно безмежне і позачасове.
Яке то щастя дарувати щастя іншим! Творити Щастя. Народжувати і ростити
Його! А коли воно виростає, стає великим, то чи можна його втримати біля
себе? Ти ж його не закриєш і не закриєшся з ним. Воно свобідне, бо воно
щасливе! Можливо, воно побачило якусь згорьовану душу і хоче потішити
її, а може хоче наповнити своєю присутністю, ощасливити сумний і важкий
час нашого життя?
І повниться земля українська нашими маленькими щастячками.
І прийде час і відчує вона , що таке оце щастя! Це буде Її Щастя!
Щастя України.
ID:
758039
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 31.10.2017 10:43:19
© дата внесення змiн: 31.10.2017 10:46:40
автор: яся
Вкажіть причину вашої скарги
|
