Твоя́ присутність – для ко́гось ніби ранок, що чекаєш
Та посмішка твоя́ – це сонця жар
Які є дивовижно-рідні твої очі – бо кохаєш
А дотик рук твоїх – підносить вище хмар
Твій голос піснею навколо ллється
Твій стан дівочий – немов лебідка у води
Краса твоя – нечувана, це так, та не здається
Та сил нема від тебе щоб пити
Думки про тебе – ко́гось надихають
Про тебе мрії – спати не дають
До тебе кроки, наче полум’я узимку – зігрівають
За тебе моляться, тебе кохають, та спогади про тебе бережуть!