емоції, інколи творять зло,
але... Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.
10.10.2017
А сьогодні я вже вдома, то ж можу ще раз на рідній мові порадуватися за жінок, яких ти так так розчулив, надихнув і порадував. Ай да Удайко, молодець удалий!
Ви екстраординальна, Відо, що б там не казали! 
...бо в пошуку, Лілеє! 
...дякую! 
