***В мені бринить сонет...
В нім плаче біла вишня
І ронить пелюстки
сльозами поміж трав...
Як дівка у квітках,
Що проводжати вийшла,
А козаченька слід
вже вдалині розтав.
* * *
В моїм сонеті я,
Як вишня, відцвітаю,
Між сонце і зірки
ті сльози-пелюстки
Злітають на вітрах,
І я іще літаю,
Та не спинити плин
великої ріки.
* * *
Ріко мого життя,
Дай доцвісти, як вишня,
Нехай луна несе
сонет у далину.
Мій голос ще дзвенить,
І сила ще колишня.
Хай стріну ще хоч раз
ясну зорю, ясну...
