А ти мій вечір так і не зігрів,
Дивуюся - на що ж я сподівалась?
Мені було б достатньо кілька слів,
І я б у них, як в кокон, заховалась.
Вони були б зі мною в самоті,
Світили б в серці в холоди зимові.
Я так чекала вперше у житті,
Але вони не ожили в розмові...
Буває часом, ясно все без слів,
І тепло на душі в морози люті.
Та ти мій вечір так і не зігрів,
І так майстерно не дійшов до суті.
... Стікає віск із білої свічі,
І кава захолола в філіжанках.
Надії розбиваються вночі,
Щоб я могла проплакати до ранку...
Спасибі! Мені дуже приємно!!! 
