Дві долі...
Це,- життя...
Вірний мОбіл шепнув,- приїжджай,-
Твій цілунок забути не в змозі…
Знай,- кохання у вересні,- рай,-
Це не те, що тоді,- на морозі…
Все кепкуєш… По вулиці йду,
Мимо парку, де вперше зустрілись…
Було зимно тоді на біду,-
Та нічого,- коханням зігрілись…
Зараз вересень… Шедрі дари
Дарить гостю південна природа,-
Руки – крила… Летить із гори
Літнім сонцем напоєна врода…
Прилетіла... Дихнула теплом...
Притулилась всім радісним тілом...
Очі сяють... Сидим за столом,-
Не надивиться поглядом милим...
…Ти ще спала - а я вийшов у сад,
Звідтіля - в виноградника хащі…
З куща, звісно, смачний виноград,
Але цей ось,- підв'ялений,- кращий…
Як в людей,- молодим все кислить,-
Мед кохання,- він стигне роками…
Щоб акорд почуттів обновить,-
Треба грати лиш визрівші гами…
Рання осінь… Кохання вино
Мрійно гріє засніжені скроні…
Вересневе казкове панно...
Міцно з'єднані в злеті долоні...
Вдячний, Колеги...І вам теж такого!!! 
