Уявляєш
не липень
ми надто давно за екватором
якось сумно і млосно
і цей всесвіт як каторга
і секунди в деталізації
йдуть за стрілками врізнобіч
Відчуваєш
ще літо
ще туман як розлите смузі
наша пам'ять на сонячнім крузі
і думки по руках відкрито
ще читаються без пунктуації
розшифровуй їх
віч-на-віч
Але знаєш
не все розтрачено
все ще літо хай речі й зібрано
мить як нить не мовчати й пробачити
не вестись на тридцятку срібними
…трохи ночі лишилось на здачу нам –
від обіймів
світанком зібганих
(липень-серпень'2017)
