Благодатний Вітер посприяв -
Спасену прохолоду й дощик
Божечко дав.
Почули нас Небеса,
І зміна в погоді прийшла.
Це - Всевишнього робота,
Про безпорадних дітей своїх
Турбота.
Переключаємося на інший
Режим живлення.
Робимо три глибоких вдохи -
І пішла Божественна Прохолода
По тілу і мізках,
А Дощик Благодаті
Зрошує наші серця і душі,
Де Любов прорости
Точно мусить.
І починається дихання,
Думання і возлюблення.
І почнеться зрушення,
Рушення прохолоди до
Мізків, дощику до сердець,
А нам щоб не був грець -
До Євросоюзу навпростець.
Де нам шукати нашої
Мандрівки кінця?
Початок Є, кінця не видно,
Щоб нам в Європі не стало
Зимно і щоб, часом,
Не розчинилися у ній.
У сірих буднях і труднощах
Нашого життя
Не загубили свого образу і лику,
Своє обличчя й самобутність
Зберегли і інтерес до себе
Через життя все пронесли.
О! Тримайся! Не впади!
Безвізи нас вже повезли́!
Ну й повезло нам, скажу,
Коли в осад не впаду,
Не випаду від життя
Такого сюрпризно-капризного,
Сіро-чорно-біло-кольорового,
І такого,що як з ким поведешся -
Того й наберешся і спливеш
Вершками зі своїми ти
Думками, словами, справусями.
Давай я тебе подусяю,
І похукаю - так ось- ху! ху! ху!
На тебе я три рази,
Щоб не наврочив ніхто.
І заодно підставлю вушко,
А ти нашепочи...
-Чи це моє, твоє,
-Таке ось наше
-Життя Європі буде ласе?
-І чи Якийсь Кіт-Муркіт
-Вершками не поласує,
-Коли Любов до мишки
-Він відчує?
ШУР! І мишка схоавалась,
А до нас думка пробралась.
Вибирайте! Кому,що до вподоби,
Але не втрачаймо Божої подоби,
Свого Я, свого Ти -
ОЙ! Диви! Куди ж то ми
Уже зайшли?
