|
На берегу річки,лісної сидів,
та в роздумах-десь далеко я плив.
Ось бачу вниз,по течеї пливе листок-
через камінчики,він -скок та скок.
І нагадав мені він,це життя,
як всі пливем ми в небуття.
Так і він пливе скоріш,скоріш-
бо хоче взяти все-побільше від життя.
Через камінчик він стрибає,
голузки та приградки обминає.
І так далеко,вже проплив-
аж раптом-раз і на пісок його кидає...
На берег кинуло,його життя-
він висихає назавжди.
І не попливе листок-цей,десь туда,
а плить хотів ,в житті він ,хоч куди.
Я пожалів,та взяв листок у руку,
щоб не відчував,на берегу він муку.
Пливи,пливи-в далеке ти життя,
щоб не було,у тобі каяття.
Ти доплеви до моря-всім на зло,
ти докажи усім-я сам це зміг.
Все я пройшов,все обминув-
добився цілія-один за всіх.
Тож порівняйте ви і людську долю,
із самого народження -бажаєм тільки волю.
Пливем ми по життю,як той листок,
через все-радість,горе,скок та скок.
Але буває,викине таке життя,
що ось секунда-і ти відходеш в небуття.
Усітебе вже обминають-
ганблятся,кривлятся та забувають.
Десь через який,то час-
усе міняєтся за -раз.
Хтось руку допомоги вам підвів,
підняв з колін та обігрів.
І ви пішли в життя сильніше,
ви не забули всі незгоди-бо стали зліші.
Добились більшого признання-
бо ви боролись,до остання.
Добились ви всього,ще більше
бо не чекали ви ще трішки.
Бо знали ви,якщо вас,щось спіткне-
то може буть-удача вже і не прийде.
Но може буть і навпаки-
листок так і не здує до ріки.
Він погниє,на берегу ріки,
так і не попливше в нікуди.
ID:
741154
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.07.2017 19:52:46
© дата внесення змiн: 08.07.2017 19:52:46
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
